Обрізання як обряд посвячення Божеству існувало у багатьох народів, зокрема й у єгиптян. У єврейському розумінні кров священна, тому що “кров є душа”, кров, що тече з органа, який дає життя, означає посвяту Богові життя, прийнятого як дар. У ізраїльтян цей обряд став знаменувати вступ до союзу-завіту Авраама й обраного народу з Богом і мав нагадувати народові про зобов’язання, що випливають із цього.     Під час здійснення цього обряду Божественному Немовляті було дано ім’я Ісус (Спаситель) (Мф. 1:21), вимовлене архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Діві Марії. За тлумаченням отців Церкви, Бог Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад неухильного виконання Божественних встановлень і щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як вчили деякі єретики.