Святий пророк Єремія, один із чотирьох великих старозавітних пророків, був сином священника Хелкії із міста Анафофа поблизу Єрусалима, жив за шістсот років до Різдва Христового в часи правління ізраїльського царя Іосії та чотирьох його наступників. До пророчого служіння Єремія був покликаний у пʼятнадцять років.
Відтоді двадцять три роки пророкував Єремія, викриваючи іудеїв за відступництво від Істинного Бога та поклоніння ідолам, передрікаючи їм лиха й спустошливу війну, він передрікав вавилонський полон. Проте люди відповідали йому насмішками та образами і навіть намагалися його вбити. Одного разу його за це було посаджено до темниці. Коли правив цар іудейський Седекія, пророцтво його збулося: прийшов вавилонський правитель Навуходоносор, винищив багатьох людей, а тих, хто залишився, увів у полон.
Навуходоносор звільнив Єремію із темниці й дозволив йому жити, де той побажає. Згодом ті іудеї, котрі лишилися на батьківщині, вирішили разом з Єремією втекти до Єгипту. Пророк Єремія відмовляв їх від цього наміру, провіщаючи, що кара, якої вони бояться, спіткає їх і в Єгипті. Однак іудеї не послухалися пророка і, силоміць взявши його з собою, пішли до Єгипту й оселилися в місті Тафнісі.
Святий Єремія прожив там чотири роки і був шанований єгиптянами, бо умертвив своєю молитвою крокодилів та деяких інших істот, що населяли ті місця. Коли ж він став передрікати, що вавилонський цар спустошить землю єгипетську й знищить іудеїв, котрі там оселилися, то іудеї вбили його. Того ж року передбачення святого здійснилося.
