Григорій жив у IV столітті і був родом із Каппадокії (схід Малої Азії, нині - територія сучасної Туреччини). Він був молодшим братом Василя Великого, а також другом Григорія Богослова.
З дитинства він був дуже спокійним і допитливим, вивчав філософію, медицину, літературу. Пізніше став читцем у церкві. 371 року імператор видав указ, згідно з яким Каппадокія розділилася на дві частини - Каппадокія Прима і Каппадокія Секунда. Разом із цим змінилися і церковні єпархії, а Григорій, за підтримки брата Василя, митрополита Кесарійського, став єпископом нового Ніського престолу.
На посаді єпископа Григорію було неспокійно: йому протистояли інші священнослужителі, а згодом і зовсім звинуватили в розтраті церковних коштів. Єпископа заарештували, але йому вдалося втекти. Пізніше було зібрано собор, на якому Григорія скинули. Але вже через кілька років новий імператор оголосив амністію - Григорій повернувся і взяв на себе частину обов'язків покійного брата Василя, знову ставши єпископом Нісси.
До нашого часу дійшло чимало текстів богослова Григорія, в яких він з філософської точки зору пояснював духовні істини.
Тропар святителю Григорію Нисскому, глас 4
Бо́же оте́ць на́ших,/ Творя́й при́сно с на́ми по Твоє́й кро́тости,/ не отста́ви ми́лость Твою́ от нас,/ но моли́твами їх// в ми́рі упра́ви живо́т наш.
Кондак святителю Григорію Нисскому, глас 1
О́ком душе́вним бо́дрствуя, святи́телю,/ бодр па́стир яви́лся еси́ ми́ру,/ і жезло́м му́дрости Твоєя́, і те́плим предста́тельством Твої́м/ вся отгна́л еси́ злосла́вния, я́ко во́лки,/ невре́дно соблю́д ста́до,// Григо́ріє всему́дре.
