Святі мученики Мануїл, Савел та Ісмаїл, рідні брати, походили зі знатного перського роду. Батько їхній був язичником, проте мати, християнка, хрестила дітей і виховала їх у твердій вірі в Христа Спасителя.   Подорослішавши, брати вступили на військову службу. Як посли перського царя Аламундара вони були послані для укладення мирного договору з імператором Юліаном Відступником (361–363). Юліан прийняв їх з належною честю і виявляв прихильність. Але коли брати відмовилися взяти участь у язичницькому жертвопринесенні, розгніваний Юліан, порушивши закон, ув’язнив мирних посланців чужої країни до темниці, як злочинців.   На допиті він сказав їм, що коли вони зневажають богів, яких вони шанують, то не можна досягти між країнами ні злагоди, ні миру. Святі брати відповіли, що вони послані своїм царем з державним дорученням, а не для того, щоб розмірковувати про богів. Бачачи твердість у їхній вірі Юліан велів їх катувати, а потім наказав їх стратити.   Дізнавшись про вбивство своїх послів і про те, що Юліан з численними військами йде проти нього, цар Аламундар зібрав військо і став на межі своїх володінь. У великому бою перси здолали греків.    Тридцять років потому благочестивий імператор Феодосій Великий († 395) побудував у Константинополі храм на честь святих мучеників.