Великий православний подвижник народився 1754 року в місті Курську, теперішня Російська Федерація. Якось у дитинстві мати взяла хлопчика із собою на будівництво храму і він, оступившись, упав із дзвіниці – Спаситель зберіг його неушкодженим. У віці сімнадцять років твердо вирішив відмовитися від земних благ і присвятити усе своє життя служінню Господу. Він прийшов до Києва, щоб взяти благословення на монашество у тамтешніх подвижників, а потім спрямував свій шлях до Саровської Успенської пустині. У 1793 преподобний Серафим прийняв священний сан і невдовзі, бажаючи пустинножительства, оселився в лісовій келії для усамітненої молитви. Там диявол посилив боротьбу проти праведника, і преподобний взяв на себе подвиг стовпництва, тобто постійної молитви в дуже обмеженому місці. Після одужання після нападу розбійників він три роки перебував у подвигу безмовності, а в 1810 році оселився в монастирській келії. За любов до Бога і блаженне життя Господь наділив святого дарами прозорливості й чудотворення. Багато вірян приходило до преподобного за благословенням, порадою і духовною втіхою. Взимку 1833 року блаженний віддав душу Вседержителю під час молитви. 1 серпня 1903 року Серафима Саровського було прославлено як святого.