Софія та Ірина жили в Єгипні в III столітті і сповідували християнство. Імператором в ті часи був Авреліан, який був язичником та розпочав гоніння на християн. Двох жінок схопили, довго мучили, а потім умертвили. Їхні мощі були перенесені до Константинополя імператором Костянтином Великим.
Мученики Бідзіна (Чолокашвілі), Шалва й Елізбар Ксанські – грузинські князі, які звільнили від персів Кахетію (Східну Грузію). На вимогу шаха Аббаса II всі троє були видані йому, за згодою грузинського царя Вахтанга V (1658-1675), який прийняв іслам і був відомий під ім’ям Шах-Наваза.
Коли святих зв’язаними представили шаху, то на звичайне опитування відповідали, що вони християни. Ніхто не міг змусити змінити переконання сповідників, які стояли на твердому сповіданні віри Христової. Шах Аббас, випробувавши всі можливі засоби, включно з обіцянками, погрозами і тортурами, відіслав Бідзіна, Елізбара і Шалву до колишнього правителя Кахетії султана Алдаранського, який жив тоді в Ісфахані. Султан, бачачи їхню непохитність, наказав відрубати після жорстоких мук голови Елізбару і Шалві, що і виконано було на очах Бідзіни. Бідзіну ж він велів одягнути на знак ганьби в жіноче вбрання і возити по місту на віслюку. Коли ж і після цього Бідзін не захитався у вірі, його піддали новим мукам і згодом стратили.
Ця подія відбулася 18 вересня 1660 року (за іншими відомостями, мученики постраждали за шаха Сефі, сина Аббаса II, 1664 року). Святі тіла мучеників були викинуті у вигрібні ями за містом. Вночі над ними засяяло світло, що струменіло з неба. Побачивши це, місцеві вірмени забрали і сховали святі мощі у своїй церкві. Через деякий час мощі були перенесені в Карталінію і з честю поховані в Ікортському монастирі поблизу міста Горі.
