Праведник жив у XI столітті в Києві і був сином знатного боярина. Змолоду він вирізнявся душевною чистотою і прагнув стати ченцем. Потай полишивши батьківський будинок, угодник Божий прийшов до духовного отця – преподобного Антонія Печерського. Антоній прийняв благочестивого хлопця, що твердо вирішив стати ченцем, і благословив преподобному Никону здійснити над ним чернечий постриг.
З посиленим завзяттям і енергією віддався юнак чернечій справі. Коли число монахів у печерах стало зростати, преподобний Антоній поставив святого ігуменом, а сам переселився в іншу печеру. У 1058 році преподобний Варлаам побудував над печерою дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Згодом на прохання сина Ярослава Мудрого — великого князя Київської Русі, блаженний також трудився настоятелем у щойно побудованій князівській обителі.
Двічі він здійснював паломництво до святих місць Єрусалиму та Константинополя. Повертаючись на Батьківщину, він занедужав. Святий відійшов до Господа у Володимирському Святогірському монастирі на Волині в 1065 році. Він заповідав поховати його у Печерській обителі, в Ближніх печерах.
