Святий пророк Авакум був із племені Симеонового, син Асафата, із краю Іудейського. За добродійне життя своє прийняв від Бога дар пророцтва і пророкував про поневолення Єрусалима, і зруйнування храму, і неволю людей, і плакав гірко, передбачивши ті біди, що мусять статися. Коли ж Навуходоносор, цар халдейський, із силою своєю прийшов до Єрусалима, тоді Авакум утік у землю Ізмаїльтянську і був чужинцем на чужій землі. Після захоплення Єрусалима, коли повернувся Навуходоносор до себе, повернувся й Авакум у край свій, і орав землю та працював женцем у час жнив.
Одного разу, зваривши вариво й покришивши хліби у ночви, каже до рідних: “Я йду далеко, і якщо затримаюся, то винесіть хліби женцям”. Це сказавши, вийшов з дому, і явився йому по дорозі Ангел Господній, що наказав занести обід, який має, до Вавилону — Даниїлові в яму лев’ячу. І каже Авакум: “Господи, Вавилона не знаю”. Згодом ангел Божий поставив Авакума раптом на місці його в землі іудейській. Пророкував же і про повернення людей з Вавилону, і про Різдво Христове, і про закінчення Старого Завіту. І за два роки перед поверненням людей з полону помер, і похований був на полі своїм.
Афанасій був чорноризцем в святому Печерському монастирі і життя вів святе і богоугодне. Після довгої хвороби він помер; братія обтерли тіло його і обвили, як личить померлому ченцю. Він лежав мертвий два дні, непохованим з якоїсь недбалості. І було в ночі видіння ігумену і слова: «Людина Божа Афанасій лежить два дні непохованим, а ти не дбаєш про це». На третій день, як тільки настав ранок, ігумен прийшов з братією до померлого, щоб поховати його, і знайшли його сидячим.
І сказав їм воскреслий: «Моліться Господу Ісусу Христу і Його Пречистій Матері». Сказавши це, він пішов до печери і, сам загородивши двері, пробув там дванадцять років, нікуди не виходячи, не бачачи ніколи сонця, ледь куштував через день трохи води і хліба, і всі ті роки не говорив нікому нічого.
Пізніше він спочив у Господі з миром і був покладений з честю в печері, де подвизався.
