Народився за молитвами своєї матері Анни, і ще до народження матір посвятила його Богові. Коли хлопчикові виповнилося три роки, Анна виконала свою обітницю і віддала сина під опіку первосвященика Ілія, який водночас був суддею над народом Ізраїля. В 12 років мав одкровення про те, що Бог покарає весь дім первосвященика Ілія за те, що він не опам’ятав своїх нечестивих синів.
Пророцтво збулося, коли филистимляни, вбивши 30 тисяч ізраїльтян, здобули перемогу й захопили священний Кивот Завіту. Почувши про це, первосвященик Ілій упав зі сідла навзнак, зламав хребта й помер. По його смерті суддею ізраїльського народу став Самуїл. Пророк Самуїл помер у глибокій старості. Його життя описано у Святому Письмі — Сир. 47, 13-23 та у Першій книзі царів. 406 року мощі пророка було перенесено з Іудеї в Константинополь.
