За збереженими свідченнями, у батьків Пресвятої Богородиці Іоакима та Анни довго не було дітей. Вони багато молилися Господу, і коли народилася дочка, то дали обітницю, що присвятять її Богу. Маленька Марія жила з батьками в Назареті до трьох років, а потім Іоаким і Анна разом із родичами, під спів священних пісень і з запаленими свічками повели доньку до Єрусалимського храму.
У дорозі вони були три дні. У храмі їх зустріли священики й архієрей Захарія. Марію підвели до храму і поставили на першу сходинку, а наступні 14 вона здолала сама. Первосвященик Захарія (батько Іоанна Хрестителя) ввів її до вівтаря і показав місце молитви. При храмі Марія прожила до 15 років: читала Святе Письмо, займалася рукоділлям, молилася. Потім первосвященик і священики порадили їй вийти заміж, але Марія відповіла, що хоче присвятити себе Богові. Тоді за порадою згори священик Захарія запропонував старому Йосипу стати опікуном Марії, щоб стати хранителем її обітниці. Вони побралися і вирушили в Назарет.
Введення в храм Пресвятої Богородиці — дуже глибоке за змістом свято: переступивши поріг Єрусалимського храму, Марії було уготовано стати "одухотвореним Храмом". Будь-яка людина так само вводиться в Церкву через Таїнство Хрещення — це і є введення людини в храм.
