Свята великомучениця Анастасія Узорішительниця постраждала під час правління римського імператора Діоклетіана (284-305). Народилася в Римі, в сім’ї сенатора Претекстата. Батько був язичник, мати Фавста – таємна християнка, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю вченістю святому Хрисогону (жив у другій половині 3-го століття, його день відзначають 22 грудня).
Згодом свята стала відвідувати християн, які нудилися в темницях, отриманий спадок вона вживала на одяг, їжу і ліки для хворих. Святого Хрисогона відправили в Аквілею (місто у Верхній Італії) на суд до імператора Діоклетіана, – Анастасія пішла за своїм учителем. Тіло святого Хрисогона після його мученицької кончини, за Божественним одкровенням, було приховано пресвітером Зоїлом.
Свята Анастасія стала мандрувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити християнам, ув’язненим у темницях. Так вона отримала дар лікування. Працями і словами розради свята Анастасія полегшувала ув’язнення багатьох людей, турботою про тіла і душі стражденних звільняла їх від пут відчаю, страху і безпорадності, тому і названа Узорішительницею. У Македонії свята познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй у благочестивих трудах.
Стало відомо, що Анастасія – християнка, її взяли під варту і відвели до імператора Діоклетіана. Розпитавши Анастасію, Діоклетіан довідався, що вона всі свої кошти витратила на допомогу нужденним, а золоті, срібні та мідні статуетки перелила на гроші й годувала багатьох голодних, одягала нагих, допомагала немічним. Імператор наказав відвести святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або піддав жорстокій страті. Перш ніж піддати святу Анастасію тортурам, Ульпіан вирішив осквернити її. Але, щойно доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснув йому голову, і через деякий час він помер. Свята Анастасія опинилася на волі й разом із Феодотією продовжувала служити в’язням. Святу Анастасію вдруге ув’язнили і над нею знущалися. Бачачи, що це не допомагає, ігемон Іллірії наказав її стратити разом із засудженими злочинцями, серед яких був і гнаний за віру християн Євтихіан. Воїни посадили в’язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно стало занурюватися у воду, але в’язні побачили мученицю Феодотію, яка керувала вітрилами і направляла корабель до берега. 120 осіб, вражені дивом, увірували в Христа – святі Анастасія і Євтихіан хрестили їх. Дізнавшись про те, що трапилося, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Що і сталося.
