Він походив зі шляхетної та багатої родини міста Бордо (Франція). Завдяки високій освіченості двадцятирічним юнаком був обраний у римські сенатори, потім став консулом і нарешті губернатором області Кампанії в Італії. У двадцятип’ятирічному віці разом зі своєю дружиною він був навернений до Христа і хрестився. Після цього він абсолютно змінив спосіб життя: продав весь свій маєток і роздав виручені гроші нужденним, за що йому довелося терпіти презирство друзів і слуг.
Слава про його подвижницьке життя поширилася, і 393 року його упросили прийняти сан пресвітера. Незабаром він залишив Іспанію і пішов у місто Нолу (Італія), де був обраний єпископом.
Коли вандали напали на Італію і забрали багатьох жителів до Африки, в полон, то святий єпископ Павлин вжив церковне майно на викуп полонених. Одного разу, не маючи коштів викупити сина однієї бідної вдови, він сам пішов у рабство замість нього. В одязі невільника почав святий Павлин служити вандальському князю.
Незабаром таємниця його розкрилася, і він не тільки сам отримав свободу, а й виклопотав її й усім бранцям, разом з якими повернувся на батьківщину. Людинолюбство і співчутливість до всіх бідних і нужденних становили відмінну рису його характеру. Святий Павлин відомий і як храмобудівник і християнський поет. Помер у 78 років 22 червня 431 року. Від нього залишилося кілька гімнів і листів, що містять різні моральні настанови, пройнятих глибоким благочестям, Мощі його зберігаються в Римі, у храмі святого апостола Варфоломія.
