Подружжя Адріан і Наталія жили в місті Никомидії у Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), гонителя християн. Наталія була таємна християнка. Під час гонінь поблизу Никомидії в печері ховалося 23 вірян. Їх спіймали, судили, катували і змушували принести жертву ідолам. Потім їх повели в судову палату, щоб записати їхні імена. Тут перебував завідувач палати Адріан, який попросив переписувачів, аби ті і його імʼя записали. Адріана посадили до в’язниці. Імператор радив йому викреслити своє ім’я зі списку християн і попросити вибачення. Адріан запевнив його, що він не збожеволів, а чинив так за власним переконанням. Виповнилося йому тоді 28 років.

Дізнавшись про те, що трапилося, Наталія поспішила до в’язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли ув’язнених християн присудили до смертної кари, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив своїй дружині про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він відрікся від Христа, і не впустила його в дім.

Повернувшись до в’язниці, Адріан разом з іншими мучениками зазнав страшних катувань, від яких ті в страшних муках помирали. Разом з ними помер і Адріан в 304-му році. Коли їхні тіла почали спалювати, здійнялася гроза і піч згасла, кількох же катів убила блискавка.

Тропар мученикам Адріану і Наталії Никомидійським, глас 4

Му‌ченици Твої, Го‌споди,/ во страда‌ніїх своїх вінци прия‌ша нетлінния от Тебе‌, Бо‌га на‌шего:/ іму‌ще бо кріпость Твою‌,/ мучи‌телей низложи‌ша,/ сокруши‌ша і де‌монов немощния де‌рзості./ Тіх моли‌твами/ спаси‌ ду‌ши на‌ша.