Іоанн Богослов — це апостол і євангеліст, який був одним з найближчих учнів Ісуса Христа. Він написав четверте Євангеліє, три послання і Одкровення. Він називав себе "учнем, якого любив Ісус" і був свідком багатьох чудесних діянь Господа. Він також був присутній на Таємній Вечері, Преображенні, Розп’ятті і Воскресінні Христа. Він піклувався про Божу Матір після смерті Ісуса і засвідчив її Успіння. Він проповідував Євангеліє в Малій Азії і зазнав гонінь за свою віру. Він витерпів спробу вбити його отрутою і киплячою олією, але залишився живим. Іоанн Богослов був засланий на острів Патмос, де він отримав Одкровення від Бога про майбутнє церкви і світу. Помер природною смертю у поважному віці близько 100 року після Різдва Христового.
Гедеон прославився у боротьбі проти ворогів Ізраїлю. Користуючись моральним занепадом і політичною роздробленістю євреїв, мідіяни та інші «сини Сходу» — сусіди та вороги Ізраїля, робили навали проти ізраїльського народу з року в рік, знищуючи засіяні поля, викрадаючи худобу та розкрадаючи всяке надбання. Пригнічення тривало сім років, тільки тоді, коли народ зневірився у своєму визволенні, з'явився Гедеон, «відважний воїн» /саме так тлумачилось його ім'я/. Його двоє старших братів загинули в боротьбі з ворогами Ізраїлю. Здобувши вище покликання до звільнення народу, Гедеон з невеликим загоном в 300 воїнів зробив вдалий нічний напад на мадіян.
В жаху і нічній метушні вони рубали один одного і в безладді втікали за Іордан (річка), надовго давши спокій Ханаану. Слава про перемогу Гедеона рознеслася по всій країні, і вдячний народ пропонував йому спадкову царську гідність і одночасно змінити форму правління на монархічну, та він відмовився від цієї влади, в якій бачив порушення феократично-республіканського принципу. Земля під його управлінням благоденствувала сорок років. Сам Гедеон дожив до глибокої старості, залишивши від багатьох своїх дружин 70 синів.
