Преподобний Георгій Іверський, Афонський, народився в Тріалеті (область Південної Грузії) в 1009 році (за деякими даними, в 1014 році) у знатних батьків Якова і Марії. Його батько за дорученням грузинського царя Георгія I (1014–1027) їздив до перського шаха як посол.
Коли хлопчикові виповнилося сім років, батьки привели його до жіночого Тадзрійського монастиря, де виховувалася його старша сестра Текле (Фекла). Тут святий Георгій провів три роки і двічі за цей час був дивовижно врятований Промислом Божим від загибелі (у річці Кція і в полум’ї пожежі, що спалахнула в обителі).
У 1022 році святого Георгія відправили до Константинополя, де протягом дванадцяти років він ретельно вивчав науки і здобув різнобічну освіту. Після повернення до Грузії в 1034 році він прийняв чернечий постриг у Хахульському монастирі від блаженного старця Іларіона Туалелі. Через деякий час чернець Георгій, віддавши свій одяг жебракові й одягнувшись у його старе лахміття, вирушив на поклоніння святим місцям Палестини.
У тридцятирічному віці преподобний Георгій прийняв велику схиму. Потім вирушив на Афон, до Іверського монастиря. Дорогою святий відвідав Єрусалим і поклонився Гробу Господньому. Преподобний Георгій прибув на Афон 1040 року і продовжив роботу над перекладом богослужбових книг і творів святих отців Церкви, розпочату преподобним Євфимієм Іверським (пам’ять 13 травня).
У Житії преподобного Георгія наводиться неповний список його перекладів з грецької: Великий Синаксар, Діяння і Послання святих апостолів, дванадцять богослужбових Міней, Октоїх, Тріодь (Пісна і Квітна), Требник, Псалтир, Повний Часослов, «Шестиднів» святого Василія Великого, Послання святого Ігнатія Богоносця, Соборні послання святого Кирила Александрійського, Книга святого Григорія Ніського, Книга святого Феодора Студита, Книга діянь VI Вселенського Собору «і багато інших корисних та святих книг».
Повернувшись до Іверської обителі, преподобний залишив після себе настоятелем Георгія Олтіселі і вирушив на Чорну гору, поблизу Антіохії. Імовірно, він змушений був це зробити, щоб виправдати перед патріархом Антіохійським Феодосієм III (1057–1076) братію Іверського монастиря, запідозрену греками в неправослав’ї.
Піклуючись про духовну просвіту країни, преподобний Георгій вибрав вісімдесят грузинських юнаків і вирушив з ними на Афон, щоб віддати їх до заснованого ним же училища. Дорогою він відвідав Константинополь. Незважаючи на вмовляння учнів відкласти відвідування імператора, оскільки преподобний Георгій занедужав.
Наступного дня, 29 червня 1065 року, святий Георгій мирно відійшов до Господа. Тіло преподобного було з честю перевезене на Афон, прославившись на шляху очевидними знаменнями милості Божої. Воно рік пролежало в гробі без поховання в храмі Всіх святих. Коли гроб відкрили, тіло святого виявилося цілковито нетлінним: жодна волосина не впала з його голови і бороди. Гроб святого Георгія встановили поблизу раки святого Євфимія 24 травня 1066 року, в день пам’яті преподобного Симеона Дивногорця.
