Він жив за царювання Лева Ісаврянина, іконоборця. Він став монахом і життя чернече, як же годилося, пройшов. Тоді, коли шанування святих ікон відкидалося, твердо іконоборцям протистояв — через те був схоплений і довго мучений, проте не підкорився і не погодився з їхнім єретицтвом, але правду визнавав аж до смерті, маючи собі помічником божественного Прокопія. Василія святого катували так само, як і Прокопія, по цілому тілу, і по шиї, і в темницю вкинули, перебував у путах часу немало, допоки не загинув із землі цар беззаконний. Коли ж помер кат той, відпущено було преподобного Василія зі святим Прокопієм й іншими сповідниками. І жив у таких, як і раніше, постницьких трудах, багатьох до православʼя приводячи і на добродійне наставляюючи життя. Тоді після років достатніх і життя богоугодного блаженна його кончина прийшла. У молитвах і хвалі до Бога, Якого ж змалку полюбив, веселячися, відійшов. Тропарь, глас 1 Пустинний житель і в тілеси Ангел, чудотворец явился єси, Богоносе отче наш Василіє, постом, бдінієм, молитвою Небесная дарованія приїм, ісціляєши недужния і души вірою притекающих ті. Слава Давшему ті кріпость, слава Вінчавшему тя, слава Дійствующему тобою всім ісціленієм.