Святий Герман народився наприкінці V століття в місті Отені, що на землях сучасної Франції. Після закінчення навчання він вів благочестиве життя в подвигах, молитві та піднесенні псалмів. Слава про угодника Божого поширилася округою. Тоді єпископ Отенський висвятив його на священника, а потім призначив абатом знаменитого монастиря святого Симфоріана. Суворість Германа була така, що іноді викликала невдоволення єпископа і коштувала йому одного разу тюремного ув’язнення. Але двері камери самі відчинилися перед ним, даючи можливість вийти з в’язниці, проте святий переступив її поріг лише тоді, коли отримав на те дозвіл. Близько 555 року він був покликаний королем Гільдебертом на Паризьку кафедру. Навіть ставши єпископом, Герман не поступився суворості ні в способі життя, ні в одязі. До кінця днів він залишався ченцем і подвижником, прагнучи досконалого життя. Святий невтомно дбав про спасіння свого народу. Його проповіді прекрасно підтверджувалися даром чудотворення, яким Господь вдосталь наділив Свого слугу. Молитвою єпископ зцілював калік і хворих, зцілював одержимих, яких залишав потім на кілька днів поруч з собою, молячись за них.