• Собор Черкаських святих (перехідне святкування в неділю перед святом Покрову Божої Матері)
• Преподобного Харитона сповідника (близько 350)
• Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах (прп. Антонія) спочивають: Антонія, засновника Лаври (1073)
• Собор святих, які в землях Іспанії та Португалії просіяли (перехідне святкування в неділю перед 29 вересня)
• Прор. Варуха (VI ст. до Р. Х.)
• Мучеників Олександра, Алфея, Зосими, Марка пастиря, Никона, Неона, Іліодора та інших (IV)
• Благовірного князя В’ячеслава Чеського (935)
• Прохора чудотворця (1107)
• Іоанна посника (XII)
• Іуліанії діви, князя Ольшанської (близько 1550)
• прмчч. Василія і Феодора (1098)
• Полікарпа, архім. Печерського (1182)
• Варлаама, ігумена Печерського (1065)
• Даміана пресвітера, цілителя (1071)
• Никодима просфорника (XII)
• Лаврентія затворника, єпископа Туровського (XII)
• Афанасія затворника (близько 1176)
• Єразма (XII)
• Луки, економа Печерського (XIII)
• Агапіта, лікаря безмездного (близько 1095)
• Феофіла та Іоанна (XII)
• Нектарія (XII)
• Григорія іконописця (XII)
• сщмч. Кукші (XII)
• Олексія затворника (XIII)
• Савви (XIII)
• Сергія Послушливого (XIII)
• Меркурія, єпископа Смоленського (1239)
• Пимена Багатостраждального (1110)
• Нестора Літописця (близько 1114)
• прмч. Євстратія (1097)
• Елладія затворника (XII–XIII)
Преподобний Харитон Сповідник – християнський святий, який жив у IV столітті та постраждав за віру під час гонінь на християн. Він був родом із Іконії, де побачив мученицьку смерть святої Фекли, яку він шанував усе своє життя. Після звільнення з в'язниці він вирушив у паломництво на Святу Землю, де був захоплений розбійниками і врятувався від них дивом.
Він залишився жити у печері, де розбійники привели його, і зробив із неї церкву. Там він почав свій пустельницький подвиг і привернув до себе багатьох учнів. Він заснував три монастирі в Юдейській пустелі: Фаранську, Єрихонську та Сукійську лаври. Він також дав своїм учням правила чернечого життя, які вплинули формування Єрусалимського Типікона. Він помер близько 350 року та був похований у Фаранській лаврі.
