Близько 60% населення Руанди належали на той час до Католицької церкви. І хоча Папа Іван Павло ІІ заявив у 1996 році, що Римо-католицька церква не може нести відповідальності за злочини окремих її членів під час геноциду в Руанді, в практичній площині для тих, хто пережив геноцид, це, мабуть, не було великою втіхою. Правозахисні групи відзначали, що деякі священники в Руанді активно заохочували вбивство, а місцева церковна ієрархія не вжила жодних дій, щоб зупинити бійню. Зберегти віру за таких обставин, м’яко кажучи, не просто. Дельфіна Умвігеме, яка сьогодні працює для жертв геноциду в Руанді, таких як і вона сама, розповіла про те, як релігія і віра стали маяком стійкості серед руїн її життя. «Я переконалась в цьому особисто. Я змогла вистояти, знову почати ходити завдяки вірі, молитві, релігійній практиці», — розповіла вона журналістці "La Croix".