Народився в багатій сім'ї язичника у Карфагені. При народженні звався Гай Фаскій Кекилій. Виріс у язичницькому оточенні, до 246 року був відомий як успішний адвокат. Через два роки після хрещення на вимогу пастви був обраний на єпископа (що порушувало прийняті тоді норми).
Через кілька місяців почалося жорстоке гоніння на християн, багато з яких відступили від віри, якщо не на ділі, то на словах. З приводу умов їх прийому назад в лоно Церкви розгорнулися великі суперечки. Кипріан, який послідовно відстоював необхідність соборів як вищої інстанції для вирішення церковних справ, на соборі в Карфагені зумів провести точку зору про те, що до повноважень церкви належить і відпущення смертних гріхів (навіть таких, як відступництво). Згодом погляди Кипріана з цього питання стали загальноприйнятими.
257 року почалися нові гоніння на християн. 30 серпня 257 року Кипріана було відправлено на заслання. На наступний рік гоніння посилилися, Кипріан знову постав перед судом у Карфагені й був страчений. Він першим з африканських єпископів прийняв мученицьку смерть й був зарахований до числа святих та Отців Церкви.
