За часів імператора Олексія Комніна, який правив із 1081 до 1118 р., у Константинополі розгорілася суперечка, що розділила на три табори мужів, освічених у питаннях віри і старанних у набутті чеснот. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Одні виступали за те, щоб віддати перевагу св. Василію перед двома іншими, оскільки він зумів пояснити таємниці природи як ніхто інший і був піднесений чеснотами на Ангельську висоту.

Тоді одного разу вночі три святителі з’явилися уві сні св. Іоанну Мавроподу, митрополиту Євхаїтському (пам’ять 5 жовтня), спочатку по одному, а потім утрьох. В один голос вони йому сказали: “Як ти бачиш, ми всі разом перебуваємо поруч із Богом, і жодні суперечки або суперництво нас не розділяють. Кожен із нас у ту міру обставин і натхнення, яку йому дарував Святий Дух, писав і вчив того, що необхідно для спасіння людей. Серед нас немає ні першого, ні другого, ні третього. Якщо ти кличеш ім’я одного з нас, двоє інших також присутні поруч із ним”. Після цих слів святителі піднялися на небо, огорнуті невимовним світлом, звертаючись один до одного на ім’я.

Тоді свт. Іоанн Мавропод зібрав без зволікання народ і повідомив про одкровення. Оскільки всі поважали митрополита за чесноту і захоплювалися силою його красномовства, партії, що сперечалися, примирилися. Усі стали просити Іоанна негайно взятися за складання служби спільного свята трьох святителів. Тонко продумавши питання, Іоанн вирішив відвести цьому святкуванню тридцятий день січня, щоб немов би скріпити печаткою цей місяць, протягом якого згадуються всі три святителі окремо.

Як співається в численних тропарях із цієї чудової служби, три святителі, “земна трійця”, різні як особистості, але єдині за благодаттю Божою, заповіли нам у своїх писаннях і прикладом свого життя шанувати й прославляти Пресвяту Трійцю – Бога Єдиного у трьох Особах. Ці світильники Церкви поширили по всій землі світло істинної віри всупереч небезпекам і переслідуванням і залишили нам, їхнім нащадкам, святу спадщину. Через їхні творіння ми можемо також досягти вищого блаженства і вічного життя в присутності Бога разом з усіма святими.