Преподобний Ісаакій походив «зі сходу», імовірно із Сирії. Він подвизався в пустелі, доки не почув голос з небес, який його закликав вирушити до Константинополя. Він там виступав проти єресі аріанства, прихильником якої був імператор Валент. За це його кинули у темницю. Як і пророкував святий, армія Валента була розбита варварами, а сам він, рятуючись втечею, згорів у дерев’яному амбарі, підпаленому переслідувачами. Про зустріч преподобного Ісаакія з Валентом та передречення поразки й загибелі імператора повідомляють також церковні історики блаженний Феодорит Кірський, Созомен і деякі інші.
Після смерті імператора Валента на престол зійшов імператор Феодосій І Великий (379–395). Дізнавшись про пророцтво святого, він наказав випустити його із темниці й з почестями прийняв у палаці. Після цього преподобний Ісаакій, згідно з його житієм, брав участь в ІІ Вселенському Соборі (381) (однак у списках учасників Собору він не зазначений).
Потім святий став жити в скромній келії, збудованій Сатурнином. Вона знаходилася в передмісті Константинополя, за міськими мурами. До святого приходило багато людей із міста, він відвідував жителів на їхні прохання, щоб помолитися з ними і благословити їхні домівки. Преподобний Ісаакій завжди прагнув допомагати бідним, і якщо хтось, зустрівши його дорогою, просив милостині, то він знімав з себе плащ та віддавав убогому. Якщо він повертався із міста й ворота були вже зачинені, то після молитви і хресного знамення вони завжди чудесно відчинялися.
Поісля смерті святого імператор наказав звершити урочисте поховання з процесією до церкви святої Ірини, яка була тоді кафедральним собором Константинополя. Братія монастиря й учні святого випросили дозвіл покласти останки Ісаакія у церкві святого Стефана, побудованій неподалік від Далматського монастиря. Святий Ісаакій був похований у вівтарі цього храму, справа від святого престолу.
Кондак преподобному Ісаакію Далматскому, глас 8
Я́ко уго́дник Бо́жий вíрний,/ по Христо́ві Це́ркви ре́вностію разже́гся,/ бразди́ Ва́лентови удержа́в,/ проро́чески тому́ о затворе́нії Це́ркве па́губную смерть предрíкл єси́, преподо́бне.// Тíмже при́сно моли́ о нас, чту́щих тя, Ісаа́кіє преподо́бне.
