Святитель Геннадій був поставлений на престол Константинопольської Церкви 458 року, за царювання святого благовірного царя Лева Великого (457-474). Про його життя відомо з книги “Луг духовний”, де були записані розповіді ченців обителі Салама (поблизу Олександрії) преподобних Софронія та Іоанна. Ці ченці за патріарха Геннадія були кліриками Константинопольської Церкви. Святитель Геннадій вирізнявся лагідністю, терпінням, чистотою і стриманістю.
Для усунення беззаконних дій і лжевчень, що виникли в Церкві, святитель Геннадій скликав Помісний Собор, на якому було засуджено єресь Євтихія та заборонено симонію (висвячення в сан за гроші). Святитель дбав про те, щоб особи, які бажали прийняти священний сан, були добре знайомі зі Священним Писанням і знали напам’ять Псалтир.
Під час патріаршества святителя Геннадія в Константинополі було побудовано храм на честь святого Іоанна Предтечі. Тоді ж якийсь сенатор Студій, що прийшов із Риму, заснував монастир, який став відомий згодом як “Студійський”. Церковним економом при святому патріархові Геннадії був преподобний Маркіян (пам’ять 10 січня). Святитель висвятив у пресвітера преподобного Даниїла Стовпника (пам’ять 11 грудня). Святитель Геннадій був автором бесід і тлумачення на пророка Даниїла (твори до нас не дійшли). Відоме його “Окружне послання проти симонії”, затверджене Собором 459 року. Святитель Геннадій керував Константинопольською Церквою 13 років. Він мирно помер у 471 році.
Одного разу під час нічної молитви святителю було сповіщено, що після його смерті на його паству будуть сильні напади ворога. Він невпинно молився за мир Церкви, щоб Господь не дозволив воротам пекла її здолати.
