Святитель Євстафій, архієпископ Сербський, жив у другій половині XIII століття, за короля Сербського Стефана Уроша II Мілутіна, який правив Сербією з 1262 по 1320 рік.
Народився він у Будимильській області у благочестивій християнській сім’ї, де й здобув духовне виховання. Відрізняючись неабиякими здібностями, юного Євстафія віддали батьками на навчання «книжкової премудрості». Особливо старанно він вивчав Писання, удосконалюючись у благочесті та чеснотах.
Постриг та чернечий чин він прийняв у монастирі Архангела Михайла, який знаходиться в області Зетської в Чорногорії. Вів суворе подвижницьке життя. Від урочної своєї монастирської частки в їжі та одязі благотворив жебракам.
Звідти він зробив подорож до Єрусалиму для поклоніння святому Гробу Господньому. По дорозі назад він відвідав Святу Гору Афон і оселився там у сербському монастирі Пресвятої Богородиці Хіландарському, побудованому святим Симеоном, у світі – великим Сербським жупаном Стефаном Неманею, і сином його святителем Саввою.
Преподобний Євстафій здобув загальну популярність і любов як суворий подвижник і добрий учитель і був зведений у сан ігумена монастиря.
Через кілька років його висвятили на єпископа Зетської єпархії. Тоді святитель і повернувся на батьківщину. Багатий духовний досвід та чернече життя здобули йому любов співвітчизників, і святителя Євстафія було обрано на престол архієпископів Сербських, наступників святого Сави. Сім років святитель Євстафій керував Сербською Церквою і помер близько 1285 року. Тіло його було поховано в монастирі Жидоча, пізніше воно було перенесено до Пеші (Печі) і покладено в кафедральному соборі святих апостолів Петра та Павла.
