Преподобний авва Дорофей був учнем преподобного Іоанна Пророка в палестинському монастирі авви Серіда в VI столітті.
У молодості він старанно вивчав науки. Зі ще більшою ревністю присвятив він себе чернечому діланню, коли пішов у пустелю. “Коли прийшов я в монастир, – згадував преподобний, – то говорив собі: якщо стільки любові, стільки теплоти було для зовнішньої мудрості, то тим більше повинно бути для чесноти, – і тим більше зміцнився”.
Одним із перших послухів преподобного Дорофея було зустрічати й улаштовувати прочан, які приходили в обитель. Йому доводилося розмовляти з людьми різного становища, які несли всілякі тяготи і випробування, боролися з різноманітними спокусами. На кошти одного брата преподобний Дорофей збудував лікарню, в якій сам прислуговував.
Після смерті преподобного Іоанна Пророка, коли авва Варсануфій прийняв на себе цілковите мовчання, преподобний Дорофей залишив монастир авви Серіда і заснував іншу обитель, ченців якої опікувався до своєї смерті.
Преподобному авві Дорофею належить 21 повчання, кілька послань, 87 запитань із записаними відповідями преподобних Варсануфія Великого та Іоанна Пророка. У рукописах відомі також 30 слів про подвижництво і запис повчань преподобного авви Зосими. Творіння авви Дорофея сповнені глибокої духовної мудрості, відрізняються ясним, відточеним стилем, простотою і доступністю викладу.
