Сава народився 439 року в Кападокії і з восьми років жив у монастирі. Був призначений преподобним Сергієм духівником братії і пізніше став ігуменом декількох монастирів, зокрема Сторожевського і Звенигородського. Він також склав перше правило чернечого "Богослужбового статуту" (Єрусалимський Типикон). Помер 532 року і був прославлений як чудотворець. Преподобний Каріон був ченцем, який жив у IV столітті в Єгипті. Він був одружений і мав сина Захарія і доньку. Але згодом він пішов до монастиря, куди незабаром пішов і Захарій. Вони обидва жили святим життям у скиті, але завжди чули нарікання від братів за свою спорідненість. Батько і син стійко виносили ці докори і не зрікалися один одного за жодних обставин. Одного разу Захарій вирішив померти, просидівши годину в отруєному озері. Але Бог дарував йому життя, а святому пресвітерові монастиря відкрилося видіння, що Захарій є янголом на землі. Після цього до нього приходили з питаннями про порятунок душі, але хлопець не хотів відповідати на такі запитання, тому він взяв обітницю мовчання. Невдовзі батько та син померли і були поховані у скиту як святі.