Апостол Фома був одним із дванадцяти учнів Ісуса Христа, які проповідували Євангеліє в різних країнах. Він відомий своїм сумнівом у Воскресінні Христа, доки не побачив і не торкнувся його ран.
Життя апостола Фоми було пов’язане з проповіддю Євангелія в різних країнах світу. Після Вознесіння Господнього апостол Фома отримав Парфію (сучасний Іран) і Індію як місця своєї проповіді. Він вирушив спочатку до Парфії, де заснував громади в Месопотамії, Мідії, Персії та Карманії.
Згодом він прибув до Індії, де зустрівся з царем Гондофором і перетворив його на християнина. Він також збудував для нього палац і церкву, які стали свідками його чудес. В Індії апостол Фома засновував громади на Малабарському узбережжі, Малакці, Сокотрі. Апостол Фома страждав від переслідувань язичників, які не хотіли прийняти християнську віру. Вони кидалися на нього з камінням, стріляли з луків і навіть одного разу спалили його хату. Якось язичники спробували спалити його на багатті, але вогонь не зачепив апостола.
Останнє мучеництво апостола Фоми сталося близько 72 року від Р.Х. на горі Св. Томаса поблизу Мадраса (сучасний Ченнаї) в Індії. Там він молився в печері, коли до нього підкрався язичницький жрець і пронизав його списом. Апостол Фома помер, прославляючи Бога і передавши своєму учневі свою євангельську книгу.
Мощі апостола Фоми були перенесені до різних місць: спочатку до Едесси (зараз Урфа) в Сирії, потім до Константинополя (зараз Стамбул) у Туреччині, потім до Ортони в Італії, де зберігаються досі. Деякі частини мощей також почесно почивають у Римському соборi Святого Петра та в соборi Святого Марка у Венецiї. В усьому свiті iснують храми, присвяченi апостолу Фомi, де вiн шанується як святий.
