Наступного дня великих Господніх і Богородичних свят у Церкві встановлено звичай згадувати тих святих, які найближчим чином послужили цій священній події в історії. Так, наступного дня Богоявлення Церква вшановує того, хто послужив справі Хрещення Христового, поклавши свою руку на главу Спасителя. Святий Предтеча і Хреститель Господній Іоанн, найвидатніший із пророків, завершує історію Церкви Старозавітної та відкриває епоху Нового Заповіту. У цьому випадку слово “собор” має інше значення: не те, коли ми згадуємо багатьох угодників Божих, а те, що православний народ збирається в храмі, щоб соборно помолитися, звершити богослужіння і похвалу на честь Іоанна Предтечі, який послужив справі Хрещення Христового (святкування Хрещення Господнього відбувається напередодні, 19 січня). Саме до Іоанна Хрестителя, а не безлічі угодників Божих, цього дня ми звертаємо свої молитви, про що наочно свідчать і молитви свята (тропар, кондак, святковий канон). Тропар, глас 2 Па́мять пра́веднаго с похвала́ми,/ тебі же довлієт свидітельство Госпо́дне, Предте́че:/ пока́зал бо ся еси́ воістину і проро́ков честнійший,/ я́ко і в струя́х крести́ти сподо́бился єси́ Проповіданнаго./ Тімже за істину пострада́в ра́дуяся,/ благовісти́л єси́ і су́щим во а́ді Бо́га я́вльшагося пло́тію,/ взе́млющаго гріх ми́ра,/ і подаю́щаго нам ве́лію ми́лость.