Святий мученик Никифор жив у місті Антіохії Сирійської. У цьому ж місті жив також пресвітер Саприкій, з яким Никифор був дуже дружний, так що їх вважали за рідних братів. За намовлянням ворожим вони посварилися, і колишню любов змінила ворожнеча і ненависть. Через деякий час Никифор прийшов до тями, розкаявся у своєму гріху і не раз просив через своїх друзів вибачення у Саприкія, але той не хотів пробачити його. Тоді Никифор сам прийшов до свого колишнього друга і палко просив вибачення, але Саприкій був невблаганний. У цей час імператорами Валеріаном (253-259) і Галлієном (260-268) було споруджено гоніння на християн, і одним із перших постав перед судом пресвітер Саприкій. Він твердо сповідував себе християнином, зазнав катувань за свою віру і був засуджений до смерті через усічення мечем. Коли його вели на страту, Никифор зі сльозами благав про прощення, називаючи його святим мучеником, який скоро постане перед Господом і сприйме вінець від Нього.
Але пресвітер Саприкій озлобився серцем і навіть перед смертю не захотів пробачити свого брата-християнина. За це Господь віддалив від Саприкія Свою благодать, яка зміцнювала його під час перенесення мук, і він, уже майже досягнувши блаженного кінця свого подвигу, раптом злякався смерті й погодився принести жертву ідолам. Тут же кати донесли про це правителю. Був наказ: Саприкія відпустити, а замість нього усікти мечем Никифора. Так сприйняв мученицький вінець святий Никифор.
