У протестантських виданнях з'являється критика на адресу Католицької Церкви та особисто нового Папи Римського Лева XIV. Автори статей висловлюють занепокоєння тим, що, на їхню думку, недостатньо чітко проголошується фундаментальна євангельська істина про спасіння. Наголошується на ключовій різниці між виправданням (спасіння виключно через віру в Христа як дар Божий) та освяченням (процес духовного зростання після навернення). Критики стверджують, що Католицька Церква нібито змішує віру та добрі діла як умову спасіння, що, на їхній погляд, є відступом від Євангелія, викладеного в Біблії. Підкреслюється, що без цього "правильного фундаменту" (виправдання вірою), будь-які релігійні зусилля марні, а багато католиків потребують почути ясне біблійне вчення про Добру Новину. Критики вважають, що ігнорування цього аспекту Євангелія перешкоджає істинному наверненню. Натомість православна церква вчать про нерозривний зв'язок віри та діл. Як прямо сказано у Посланні апостола Якова (2:26): "Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва". Згідно з цим поглядом, добрі діла не є засобом "заробляння" спасіння, як помилково приписують критики. Натомість, вони є природним, необхідним виявом живої, справжньої віри. Віра, яка не проявляється у любові до ближнього, добрих вчинках та прагненні жити за Євангелієм, вважається мертвою, тобто нездатною спасти. Таким чином, зосередження на втіленні віри у життя, справах милосердя, участі у таїнствах Церкви (що деякі протестанти називають "ритуалами") з цієї точки зору не є "відмовою від Євангелія", а є органічною частиною християнського життя, яка свідчить про автентичність внутрішньої віри. Критика, що протиставляє "віру" та "діла/ритуали", може розглядатися як спрощення біблійного розуміння спасіння, яке охоплює як віру, так і її плід – життя за вірою.