Російська окупаційна влада захоплює церковні будівлі та приватне майно служителів на тимчасово окупованих територіях України, а механізм «безхазяйного майна» використовується для оформлення вилучення нерухомості.

Про це йдеться в новому аналітичному брифінгу Ініціативи релігійної свободи «Місії Євразія». Лише в Мелітополі автор документа наводить дані щонайменше про 15 захоплених церков.

Документ під назвою «Конфіскація релігійного та приватного майна на окупованих територіях України: випадок Мелітополя та ширша практика російської окупаційної влади» підготував Михайло Брицин, який очолює напрям релігійної свободи «Місії Євразія». Брифінг датований 11 вересня 2026 року.

Автор розглядає вилучення церковної нерухомості не як ізольовані випадки, а як частину ширшого тиску на релігійні громади, які окупаційна влада вважає нелояльними. У документі описані захоплення храмів і молитовних будинків, їхнє перепрофілювання, вилучення приватного житла служителів та застосування процедур визнання нерухомості «безхазяйною».

Одним із центральних прикладів у брифінгу став окупований Мелітополь. За зібраними автором даними, починаючи з 2022 року там було захоплено щонайменше 15 церков різних конфесій. До літа 2023 року цей процес уже охопив низку релігійних громад міста.

Захоплені приміщення використовували не за первинним призначенням. За свідченнями Брицина, в одній із колишніх церков розмістили окупаційних поліцейських, іншу переобладнали під установу окупаційної адміністрації, а частина будівель залишилася порожньою.

У брифінгу наведені, зокрема, випадки, пов’язані з мелітопольськими церквами «Благодать», «Слово життя» та Мелітопольською християнською церквою. Окремі приклади стосуються Маріуполя, Макіївки, Донецька, Євпаторії, Горлівки та Дебальцевого.

Раніше «Місія Євразія» також повідомляла, що після захоплення релігійних споруд громадам могли забороняти проводити в них богослужіння, а майно всередині приміщень — документи, техніку та інше обладнання — вилучали або не дозволяли забрати.

Окрема частина дослідження присвячена приватній нерухомості пасторів та інших церковних служителів, які були змушені залишити окуповані території.

За даними, зібраними автором, житло людей, які виїхали, може потрапляти під процедуру визнання «безхазяйним», після чого його передають іншим особам. У брифінгу ця практика розглядається як механізм, що переводить фактичне захоплення нерухомості в адміністративно оформлений процес.

Михайло Брицин наводить і власний досвід: за його словами, сімейний будинок на окупованій території був вилучений, після чого там оселилася інша людина.

Автор стверджує, що йдеться не про одиничну історію. Подібні випадки стосуються й інших церковних служителів, які виїхали з окупації та продовжили служіння на підконтрольній Україні території.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли: «У Голій Пристані окупанти знищили одну з найстаріших святинь – Свято-Духівський храм»