Назва цього дня походить від того, що на літургії читається Євангеліє від Івана, 14-те зачало, про зцілення Ісусом Христом розслабленого в Єрусалимі, при Овчей купелі, іменованою Віфезда (Ін. 5:1-15)

Після цього було іудейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.

Богословський сенс чуда зцілення Ісусом Христом розслабленого з Євангельського оповідання розкривається в богослужбових текстах (у стихирах, каноні, в Синаксарі), які звучать в цей день в Православній церкві. У них душа кожної людини порівнюється з розслабленим, а причиною хвороби називаються гріхи, які може зцілити і зцілить лише один Бог — Ісус Христос. Христос зцілює будь-які хвороби не тільки тілесні, але й душевні, від людини вимагається лише щире розкаяння в гріхах і виправлення, тобто не повторення їх в майбутньому. Оскільки покаяння неможливе без виправлення.