Представники опозиційної фракції Сейму «Союз Вітчизни» – Християнські демократи Литви Аудронюс Ажубаліс та Арвідас Анушаускас реєструють поправки до двох законів, якими пропонується встановити чіткіші умови державного визнання релігійних громад, визначити їхнє представництво та вирішити питання власності на історичні православні та мусульманські суннітські релігійні будівлі.
Як зазначено в прес-релізі парламентарів, проектом поправок до Закону про релігійні громади та об’єднання пропонується встановити, що релігійні громади та об’єднання не зможуть отримати статус традиційної релігійної громади чи об’єднання або інше державне визнання, якщо їхні адміністративні центри пов’язані з суб’єктами, які застосовують міжнародні санкції або встановлені законами Литви обмежувальні заходи, або їхня діяльність становить загрозу державній безпеці чи громадському порядку.
Також пропонується чіткіше визначити юридичних осіб, які мають право представляти традиційні релігійні громади. Православне релігійне об’єднання Литви представлятиме релігійний центр у Литві, визначений канонами та іншими внутрішніми нормами Константинопольського Вселенського Патріархату, а об’єднання мусульман-сунітів Литви — Духовний центр мусульман-сунітів Литви, муфтіят.
За словами Ажубаліса та Анушаускаса, поправки спрямовані на зменшення впливу Московського Патріархату в Литві.
Парламентарії нагадали, що в оцінці загроз національній безпеці за 2026 рік Департамент державної безпеки (ДДБ) звернув увагу на значний вплив Московського Патріархату на підпорядковані йому єпархії за кордоном, зокрема на Віленсько-Литовську єпархію, що діє в Литві. За оцінкою ДДБ, ця залежність дає Росії можливість впливати на православну громаду Литви.
«Росія використовує для розширення свого впливу не лише політичні організації, інформаційні кампанії чи розвідувальні мережі. Вона залучає й релігійні інститути. Коли адміністративна підпорядкованість релігійної організації дає Кремлю можливість впливати на литовське суспільство, це стає не лише церковним питанням, а й питанням національної безпеки. Держава зобов’язана оцінити ці ризики та мати належні правові засоби для управління ними», — заявляє А. Ажубаліс.
