Російська влада дедалі активніше використовує ідеологію «Третього Риму» та концепцію «духовної війни» для виправдання своєї експансії. У цьому світогляді Москва постає останнім захисником християнських цінностей від «морального розкладу Заходу». Найгостріше ця стратегія проявляється на Південному Кавказі. РПЦ фактично перетворилася на інструмент «м’якої сили» Кремля: після війни 2020 року в Нагірному Карабасі російські клірики разом із військовими намагалися закріпити наратив про Москву як «справжнього охоронця» християнської спадщини. Кремль використовує внутрішні конфлікти в Вірменії, щоб дискредитувати прозахідний курс уряду, виставляючи його як загрозу Вірменській Апостольській Церкві. Для Вірменії духовна незалежність стає питанням національної безпеки. Спроби Москви втягнути церкву під свою «парасольку» загрожують культурній ідентичності найдавнішої християнської нації світу.