Святий мученик Іустин Філософ народився в давньому самарійському місті Сихемі. Його батьки, греки, були язичниками. Святий з дитинства відрізнявся глибоким розумом, любов’ю до наук і палким прагненням до пізнання Істини. Він досконало вивчив різні напрями грецької філософії: стоїків, перипатетиків, піфагорійців, платоників, і переконався, що жодне із цих язичницьких учень не відкриває шляху до пізнання Істинного Бога. На тридцятому році життя Іустин прийняв Святе Хрещення (між 133 і 137 роками). Відтоді свої обдарування й розлогі філософські пізнання святий Іустин присвятив проповіді Євангелія серед язичників. Він став мандрувати Римською імперією, всюди сіючи насіння спасительної віри. Іустин відкрив училище, де проповідував християнську філософію. Він послідовно відстоював істинність і спасительність християнського вчення, переконливо заперечуючи і язичницькі мудрування (як-от у спорі з філософом-кініком Крискентом), і єретичні викривлення християнства (зокрема, він виступав проти вчення гностика Маркіона). Близько 155 року, коли імператор Антонін Пій (138–161) розпочав гоніння на християн, святий Іустин особисто подав йому «Апологію» на захист невинно засуджених до страти християн Птоломея, Лукія і ще одного, чиє ім’я залишилося невідомим.  Повертаючись до Італії, святий Іустин, подібно до апостолів, всюди проповідував Євангеліє і багатьох навертав до християнської віри. Після того як Іустин і його учні рішуче сповідали себе християнами, префект Рустик спитав, чи впевнений Іустин в тому, що після бичування та страти він зійде на небо. «Надіюся завдяки терпінню, якщо перетерплю. Але знаю, що й тих, хто прожив правильно, очікує благодать Божа», — відповів мученик. Попри префектові погрози мученики відмовилися принести жертви ідолам, і тоді вони були піддані бичуванню й обезголовлені. Разом зі святим Іустином мученицьку кончину прийняли інший Іустин, Харитон, Євелпіст, Ієракс, Пеон та Валеріан і мучениця Харита. Поширена в літературі думка про причетність до смерті Іустина кініка Крискента заснована на свідченні про це Євсевія Кесарійського. Оскільки всі достовірні джерела, включно з «Актами Іустина», про це не говорять, неможливо визначити, чи був ворожий до Іустина Крискент причетний до його арешту і смерті.