У ІІ столітті єпископом міста Ієраполіс (зараз це місто Памуккале в Туреччині) був святий рівноапостольний Аверкій. Більшість жителів цього міста сповідували язичництво і не сприймали християнських проповідей. Одного разу єпископу з'явився ангел і велів розтрощити язичницьких ідолів — що той і зробив. Розгнівані жерці і натовп городян зібралися, щоб убити єпископа за святотатство. Серед натовпу були три юнаки, одержимі бісом: вони раптом почали рвати на собі одяг, гризти собі руки, кататися по землі з піною біля рота і кричати: "Аверкій, не муч нас завчасно!" Народ був у жаху, але єпископ підійшов і прочитав молитву — юнаки стали здорові. Вражені цим дивом, городяни забули про гнів і стали слухати проповідь єпископа. Наступного дня він хрестив кілька сотень людей. Звістка про чудотворця рознеслася Римською імперією, до єпископа йшли з різними недугами, багаті й бідні, багато хто хрестився. За молитвами святого біля міста з-під землі стали бити цілющі гарячі джерела. Дізнався про святого й імператор Марк Аврелій — послав по єпископа, щоб той зцілив доньку від нечистого духа. Аверкій допоміг дівчині, нагороди не взяв, але імператор розпорядився безплатно видавати з комор пшеницю для бідняків Ієраполіса. Договір тривав, поки його не скасував Юліан Відступник. Святий Аверкій багато подорожував і проповідував, його часто порівнюють з апостолом Павлом, а Церква шанує як рівноапостольного. Помер святий у своєму рідному місті, біля його могили стало відбуватися безліч зцілень.