Після усікновіння чесної глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна тіло його було поховане учнями в самарійському місті Севастії, а чесну главу сховала Іродіада в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського домоправителя Хузи, про яку згадує святий євангеліст Лука (Від Луки святе благовіствування8:3 і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.Лк. 8:3), таємно взяла святу главу, поклала її в посудину та поховала на горі Єлеонській — в одному із маєтків Ірода. Через багато років маєток цей перейшов у володіння благочестивому вельможі Інокентію, який став будувати там церкву. Під час її будівництва було вперше знайдено посудину з головою Іоанна. Інокентій його голову зберігав і приховав у тому місці, де знайшов. У часи правління рівноапостольного царя Константина Великого († 337, пам’ять 21 травня), коли християнська віра почала процвітати, двом ченцям, котрі прийшли до Єрусалима на поклоніння святим місцям, двічі явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної глави. Ченці відрили святиню і, поклавши її в мішок із верблюжої вовни, пішли до себе додому. Дорогою вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому нести дорогоцінну ношу. Гончар чесну главу в себе вдома зберігав, а перед смертю передав її сестрі. Відтоді чесна глава була зберігалася і передавалася у спадок побожними християнами, поки її володарем не став священник Євстафій, котрий дотримувався аріанської єресі. Він спокусив безліч недужих, які зцілилися від святої глави, приписуючи благодать єретичності. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері поблизу Емесси, єретик розраховував згодом повернутися й знову оволодіти нею для поширення лжевчення. Але Бог не допустив цього. У печері оселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир. У 452 році архімандриту цієї обителі Маркеллу святий Іоанн Хреститель у видінні вказав місце приховання своєї глави. Це знайдення стало святкуватися як Друге. Святиню було перенесено до Емесси, а потім до Константинополя. Тропа́рь, глас 4: От землí возсія́вши, Предте́чева глава́/ лучи́ іспуща́єть нетлíния вірним ісціле́ній/ сви́ше собира́єть мно́жество А́нгел,/ до́лі же созива́єть человíческий род,/ єдиногла́сную возсила́ти сла́ву Христу́ Бо́гу.