Подружжя Адріан і Наталія жили в місті Никомидії у Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), гонителя християн. Наталія була таємна християнка. Під час гонінь поблизу Никомидії в печері ховалося 23 вірян. Їх спіймали, судили, катували і змушували принести жертву ідолам. Потім їх повели в судову палату, щоб записати їхні імена. Тут перебував начальнсказавик палати Адріан, який запитав їх, яку нагороду очікують вони від свого Бога за муки. Вони відповіли йому: “Не бачило того око, не чуло вухо, і не спадало те на серце людині, що приготував Бог для тих, хто любить Його” (1Кор. 2:9). Почувши це, Адріан переписувачам: “Запишіть і моє ім’я разом із ними, бо і я – християнин”. Адріана посадили до в’язниці. Імператор радив йому викреслити своє ім’я зі списку християн і попросити вибачення. Адріан запевнив його, що він не збожеволів, а чинив так за власним переконанням. Виповнилося йому тоді 28 років. Дізнавшись про те, що трапилося, Наталія поспішила до в’язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли ув’язнених християн присудили до смертної кари, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив своїй дружині про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він відрікся від Христа, і не впустила його в дім. Повернувшись до в’язниці, Адріан разом з іншими мучениками зазнав страшних катувань: мученикам перебивали руки і ноги важким молотом, від чого ті в страшних муках помирали. Коли черга дійшла до Адріана, дружина найбільше боялася, щоб чоловік її не збожеволів і не відрікся від Христа. Вона зміцнювала Адріана і притримувала його руки і ноги, поки кат перебивав їх молотом. Помер святий Адріан разом з рештою мучеників 304 року. Коли їхні тіла почали спалювати, здійнялася гроза і піч згасла, кількох же катів убила блискавка. Тропар мученикам Адріану и Наталії Никомидійським, глас 4 Му́ченици Твої, Го́споди,/ во страда́ніїх своїх вінци прия́ша нетлінния от Тебе́, Бо́га на́шего:/ іму́ще бо кріпость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша і де́монов немощния де́рзості./ Тіх моли́твами/ спаси́ ду́ші на́ша.