Одного разу, під час гоніння на християн, яке тривало вже п’ять років, сімнадцятирічна Феодосія підійшла до засуджених в’язнів-християн, які перебували в преторії. Був день Святої Пасхи, і мученики говорили про Царство Боже. Свята Феодосія просила їх пом’янути її перед Господом, коли вони постануть перед Ним. Воїни побачили, що дівчина вклонилася в’язням, схопили її і відвели до правителя Урвана. Правитель змушував дівчину принести жертву ідолам, але вона відмовилася, сповідуючи свою віру в Христа. Тоді святу піддали жорстоким катуванням. Мучениця мовчки переносила страждання і на вторинну пропозицію правителя принести жертву ідолам відмовила. Дівчину з каменем на шиї кинули в море, але Ангели вивели її із безодні. Тоді мученицю віддали на поживу звірам. Бачачи, що звірі її не чіпають, мучителі відсікли їй голову.