Феофіл, цар грецький, син царя Михаїла, на прізвисько Балбос чи Травлос, з Аморії родом був, часті війни мав з ізмаїлітами, часом перемагав, часом від них переможений був. Одного разу вийшов з великою силою на край Агарянський, оточив град Созопетра, батьківщину Амірмумни, князя сарацинського. Амірмумна послав до царя Феофіла, дуже просячи його відступити від граду того. Але Феофіл прохання не послухав, узяв град, зруйнував його дощенту і з великою здобиччю повернувся. Амірмумна ж через зруйнування батьківщини своєї жалем великим і гнівом охоплений був, почав за велике золото збирати воїнів звідусіль: із Вавилонії, Фінікії, Палестини, Кілесирії і далекої Африки.  І за якийсь час зібрався із всією воїнською силою своєю в Тарсі, хотів іти на прекрасний у Фригії град Аморію, аби помститися за свою батьківщину — Созопетру-град, що його Феофіл зруйнував. Про те чувши, грецький цар Феофіл зібрав також своїх воїнів. І вийшов на війну проти супостата, прийшов у град фригійський Дорилей, що лежав від града Аморії на відстані трьох днів дороги. Багато ж із радників царських, довідавшись достеменно, що незрівнянно більша воїнська сила сарацинська, аніж грецька, радили цареві не сходитися з князем агарянським, а аморійське населення перевести в інше місце — у більш укріплені гради. Але Феофіл, кажучи, що сором ухилятися від війни й Аморію, град прекрасний, покинути порожнім, готував рать, а в Аморію для захисту військо послав. Були ж послані туди воєводи такі: Константин, іменований Друнґарій, саном патрицій; Летій, саном патрицій; Феофіл, того ж сану патриціянського; Феодор, прозваний Кратир, саном протоспатарій та інші. Після цього зійшовся цар Феофіл з Амірмумною, була битва і січ велика з обох боків, і спершу греки долали агарян, тоді перемінилася боротьба, бо Владика Христос, іконоборством Феофіловим розгніваний, відняв мужність у греків, і, додавши снаги, агаряни почали долати їх. І взяли всю силу грецьку, його ж лише перське військо, за золото найняте, захищало відважно, і загинув був би конечно там Феофіл-цар, коли б ніч не настала. До того ж і Небесний Цар змилосердився над християнами, раптом випустив на полк агарянський дощ великий вельми — й ослабли луки їхні, і перестали гнатися услід за втікачем царем Феофілом, за розгромленими його грецькими полками.