Павло був родом із Солуні (місто Салоніки). Про його дитинство відомо, що він рано долучився до християнства і багато часу присвячував молитвам. Крім цього, осягнув багато наук, тому вважався освіченим і мудрим. Після смерті патріарха Олександра Павло очолив патріаршу кафедру. Це були часи, коли християни у східній частині Римської імперії зазнавали гонінь з боку аріан-єретиків. Їх усіляко підтримував імператор Констанцій, який правив цією частиною імперії. За цієї підтримки єретики незаконно усунули Павла і поставили на його місце аріанина Євсевія, який, утім, незабаром помер. Павла, який повернувся до Константинополя, Констанцій знову вигнав — і святитель повернувся до Риму. Тоді римський імператор західної частини імперії, імператор Констант, написав Констанцію грізного листа, вимагає повернути Павла. Погрози спрацювали, і святитель знову обійняв свою посаду — до того моменту, коли Констант був убитий. Павла знову вигнали зі столиці на заслання до Вірменії. Тут, 350 року, в місті Кукуз, його вбили аріани просто під час літургії.  381 року цар Феодосій Великий переніс мощі Павла до Константинополя. Там вони перебували довгий час, а 1326 року перенесені до Венеції, де перебувають і нині.