Історики дедалі частіше звертаються до позабіблійних джерел, які містять згадки про Ісуса Христа. На думку науковців, свідчення римських і єврейських авторів I–II століть є важливими доказами того, що Ісус був реальною історичною особою. Сучасна історична наука переважно не ставить під сумнів існування Ісуса Христа. Натомість особливий інтерес викликають документи, створені авторами, які не були християнами та не мали на меті захищати чи популяризувати християнську віру. Саме тому увагу дослідників привертають праці римського історика Тацит та єврейського хроніста Йосип Флавій. Одним із найважливіших позабіблійних свідчень вважається праця «Аннали», написана Тацитом близько 116 року нашої ери. Описуючи Велику пожежу Рима 64 року, історик розповідає про переслідування християн за наказом імператора Нерона. У тексті він пояснює походження назви цієї спільноти, зазначаючи, що вона походить від Христа, який був страчений за правління імператора Тіберій за наказом Понтій Пілат.