Історія богослов’я показує, що еклезіологія прогресує переважно в періоди кризи та складних історичних обставин. Коли церква переживає кризи ідентичності та самовизначення, тоді нормально розвивається і еклезіологія. Зараз ми переживаємо таку кризу. Про це йдеться в докладі богослова, архмандрита Кирила Говоруна, опублікованому на "orthodoxia.info". Остання криза такого масштабу, ймовірно, сталася близько ста років тому, коли розпалися імперії, де переважно було присутнє православ’я, а саме Османська, Російська та Австро-Угорська. Їх крах спричинив не лише гігантське переміщення православних народів, а й мобілізацію богословських ідей.