У Нідерландах вперше офіційно розглянули випадок припинення життя дитини віком до 12 років. Йдеться про хлопчика, якому було майже два роки. Він народився на 26-му тижні вагітності та мав тяжкі незворотні ураження головного мозку, спастичний церебральний параліч, порушення зору, тяжку затримку розвитку та важку форму епілепсії.

Дитина практично не розвивалася, мала значні порушення рухових та інтелектуальних функцій, проблеми з ковтанням і диханням. Епілептичні напади виникали по кілька разів на день і супроводжувалися плачем, задишкою та іншими проявами дискомфорту. Медикаментозне лікування також спричиняло значні побічні ефекти. Лікарі вважали, що ризик подальших ускладнень і смерті дитини у ранньому віці був дуже високим.

Водночас під час першої консультації незалежні лікарі дійшли висновку, що на той момент дитина не перебувала у стані постійного нестерпного страждання. Вони зазначили, що епілептичні напади не були безперервними, а серед можливих альтернатив залишалися паліативна допомога та інші медикаменти, які могли покращити контроль нападів.

Лікар, який займався дитиною, не погодився з цим висновком. Він вважав, що страждання було зумовлене не лише епілепсією, а сукупністю тяжких і незворотних уражень. Після консультації з іншим незалежним лікарем той дійшов висновку, що дитина страждала нестерпно, а іншого розумного способу суттєво зменшити або усунути ці страждання не існувало.

Батьки погодилися на припинення життя дитини. Паліативну седацію, яка могла призвести до смерті через припинення надходження їжі та рідини, вони відхилили. Після цього лікар застосував глибоку седацію, а потім препарати, що спричинили кому та смерть дитини.

У вересні 2026 року спеціальна нідерландська комісія дійшла висновку, що лікар діяв належним чином. Комісія врахувала тяжкість і незворотність стану дитини, консультації кількох незалежних лікарів, відсутність перспективи суттєвого покращення та висновок лікаря про відсутність іншого розумного способу усунути страждання.

Нідерландські правила для дітей віком від 1 до 12 років набули чинності 1 лютого 2024 року. Вони передбачають можливість припинення життя у випадку невиліковної хвороби та нестерпного страждання без перспективи покращення, коли, за медичним висновком, немає іншого розумного способу полегшити страждання, зокрема за допомогою паліативної допомоги.

Цей випадок став першим, який нідерландська система офіційно розглянула щодо дитини віком до 12 років після запровадження відповідного регулювання. 

Нагадаємо, раніше ми повідомляли: «Голова Папської академії життя припускає підтримку католиками закону про евтаназію»