У лондонському музеї Вікторії та Альберта переглянули підписи до експонатів, пов’язаних із Києво-Печерською лаврою. Предмети більше не описують як такі, що походять із «Російської імперії», а згадку про нібито дарування імператриці Катерині II прибрали або уточнили. Це стало важливим кроком у коректному представленні української культурної спадщини за кордоном.

Зміни стосуються музейних етикеток на виставці, де британські відвідувачі можуть побачити сакральні пам’ятки з фондової колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Українські представники звернули увагу на неточності в описах і пояснили історичний та мистецький контекст створення предметів.

Раніше в описах окремих експонатів ішлося про їхній зв’язок із Російською імперією. Таке формулювання фактично відсувало на другий план українське походження пам’яток, місце їхнього створення та інституцію, для якої вони виготовлялися. Окремо зазначалося, що деякі предмети нібито були подаровані Катерині II.

Українські дослідники пояснили, що згадка про імператрицю була пов’язана не з фактом дарування, а з періодом, коли виготовили експонати. Тобто сама дата або історичний період правління монархині не свідчить про те, що сакральні речі призначалися для її особистого користування чи були їй подаровані.

За результатами додаткового вивчення історії предметів стало зрозуміло, що їх створили українські майстри для Києво-Печерської лаври. Виготовлення фінансували українські ктитори — благодійники, які підтримували церкви та монастирі. Саме цей контекст має ключове значення для розуміння походження пам’яток.

Після звернення української сторони музей переглянув інформаційні написи. Уточнення музейних підписів дає змогу точніше розповідати про історію українського мистецтва, не підміняючи її імперськими схемами та узагальненнями.

Йдеться не лише про заміну кількох слів на етикетці. Музейний опис формує уявлення відвідувачів про народ, державу, релігійну традицію та культурне середовище, у якому з’явився той чи інший витвір. Якщо українські пам’ятки подаються винятково через імперську історію, їхнє справжнє походження та значення стають менш помітними.

Виправлення музейних підписів є частиною ширшого процесу деколонізації колекцій. Його мета — переглянути усталені описи, перевірити походження предметів і повернути їм точний національний, регіональний та культурний контекст. Для України це особливо важливо, оскільки протягом тривалого часу українське мистецтво часто представляли як складову російської культури.

Дослідники наголошують: імперські установи могли володіти українськими пам’ятками, переміщувати їх або описувати у власній системі координат, однак це не змінює місця їхнього створення та культурного походження. Київські храми, українські майстри та благодійники, які замовляли й фінансували роботи, є невід’ємною частиною історії цих експонатів.

Коректна атрибуція також має значення для захисту культурної спадщини. Чим точніше музей фіксує походження предмета, тим легше встановити його зв’язок із конкретною установою, пам’яткою або державою. Це важливо під час міжнародних виставок, дослідження колекцій та обговорення можливого повернення культурних цінностей.

Українська сторона хотіла б, щоб після завершення війни пам’ятки повернулися до Києва. Наразі цьому перешкоджають юридичні обставини та умови, на яких експонати перебувають у британській установі. Водночас уже зараз Україна працює над тим, щоб у міжнародному музейному просторі її спадщину представляли достовірно й без імперських викривлень.

Історія з музейними підписами у Лондоні показує, наскільки важливими можуть бути науковий діалог і наполеглива робота з архівами. Один уточнений опис здатен змінити сприйняття цілої колекції. У випадку з Києво-Печерською лаврою йдеться про повернення українського голосу до розповіді про предмети, які століттями були частиною духовного та мистецького життя Києва.

Виставка «Сакральні скарби з Києва» відкрилася в музеї Вікторії та Альберта 14 вересня. На ній представили сім предметів із колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Це перша масштабна презентація таких пам’яток у Великій Британії, що дає змогу міжнародній аудиторії ближче познайомитися з українським сакральним мистецтвом.