Дитячий журнал «Богдан» у Дніпрі коштує 17 гривень. На його сторінках — московський кремль, російський прапор, повчання про жертовність «русских православных людей», приклади про президента росії та сподівання на відродження РФ з православним царем.
Ці випуски надрукували в Дніпрі, останній — у 2021 році. Проте й зараз їх продають у самому середмісті — у книжковій крамниці Свято-Успенського собору Української православної церкви (УПЦ), навпроти торгівельно-ділового комплексу «Новий центр».
Журналісти Dnipro.media під виглядом покупців придбали випуски й з’ясували: серед співвласників видавництва досі зазначена російська компанія з адресою у москві. Собор, в якому продають журнал «Богдан», пов’язаний також із приватним ліцеєм, зустрічами «молодіжки», Telegram-спільнотами, благодійним фондом та молитвами за патріарха російської православної церкви Кирила. Про мережу противників церковного православного «розколу» — у розслідуванні Dnipro.media.
Кремль, держдума й російські політики: сюжети, які прищеплюють дітям
«Как надо вести себя детям священника?» — запитує читач у №2 «Богдана» за 2021 рік. Відповідь починається з порівняння: «Детям священника нужно вести себя ответственней, чем детям российского президента».
Далі автор пояснює: президенти змінюються, а діти священника залишаються дітьми священника все життя. За ними стежитимуть парафіяни й оточення. Як приклад про відповідальність журнал, виданий у Дніпрі, обирає саме російського диктатора.
Цей сюжет не поодинокий. У випусках №2, №3, №5, №8 та №11 за 2021 рік росія з’являється в релігійних повчаннях, літературних рекомендаціях та головоломках. Дитині пропонують читати про неї, впізнавати її символи й орієнтуватися в її політичному та культурному житті.
У випуску №3 є завдання «Найди 10 отличий». На двох малюнках — червоні кремлівські стіни, вежа з годинником, бані, п’ятикутні зірки та російський триколор.
Щоб виконати завдання, потрібно уважно роздивитися зображення московського кремля — комплексу, де розташована резиденція російського диктатора.
У №5 журналу запитання вже безпосередньо стосується політики: «Может ли верующий интересоваться политикой?». Автор дозволяє цікавитися нею настільки, наскільки вона стосується долі країни, народу та церкви, які називає своїми. Країну не вказує, але далі згадує держдуму — нижню палату парламенту рф.
Застерігаючи від надмірного захоплення політикою, автор пише, що не варто жити так, ніби «без заседания госдумы невозможно прожить», і щовечора чекати, що скаже «депутат Собчак». Ймовірно, йдеться про Анатолія Собчака — народного депутата СРСР, згодом мера Санкт-Петербурга.
На запитання про великий спорт у журналі відповідають на прикладі московського стадіону «Лужники». А кількість дітей, які не курять, описують так: «Если они за руку возьмутся… то всю кольцевую дорогу вокруг москвы займут».
Російське загарбницьке минуле теж стає темою дитячого завдання. В одному з кросвордів «Богдана» йдеться про захоплення Ізмаїла військами Олександра Суворова — полководця російської імперії. У грудні 1790 року його армія штурмувала османську фортецю на Дунаї. За укріпленнями було місто з житловими кварталами, крамницями, церквами й мечетями. Захоплення супроводжувалося триденною різаниною, під час якої загинули військові та мирні жителі.
Не обійшлося й без згадок російської літератури. У випуску №5 на запитання «Пить спиртные напитки — это грех? А курить?» автор засуджує пияцтво й тютюнову залежність та посилається на Федора Достоєвського — російського письменника: «Еще Достоевский сказал в одной книжке…».
На запитання «Какие книги можно читать?» у журналі радять Євангеліє, житія святих і твори саме російських письменників: Миколи Лєскова, Олександра Пушкіна, Федора Достоєвського, Павла Мельникова-Печерського, Івана Буніна та Івана Шмельова.
У головоломці №2 журналу для розгадки потрібно впізнати радянського й російського письменника Кіра Буличова. В інших випусках також згадують радянський та російський кінематограф. У випуску №11 розповідають про Леоніда Каюрова — радянського актора, який став священнослужителем російської православної церкви.
Релігійне поняття «покаяння» в цьому ж номері пояснюють через кіно: «Ты помнишь фильм „Остров“, сынок?». Це російський художній фільм «Острів» 2006 року. Його герой, отець Анатолій, живе при монастирі й намагається спокутувати вчинок, скоєний під час війни.
Найвиразніше політичне сподівання з’являється у випуску №8. У сюжеті про російську царську родину та її канонізацію — зарахування до святих — наголошують на жертовності «русских православных людей» і висловлюють надію на відродження росії з православним царем. Тут росія постає вже не просто місцем дії чи джерелом прикладів, а країною, на майбутнє якої покладають надії.
В іншому сюжеті тон змінюється. У №11 хлопчик Богдан розповідає про дострокові жовтневі канікули через похолодання та економію палива: «А может, не в школе решили, а где-то повыше. Там, где все решают смешные дяди и тети. Нет газа, нет угля».
Країну автор не називає, однак опис нагадує події осені 2021 року, коли проблеми з газопостачанням і опаленням зачепили українські школи, а в частині закладів оголосили додаткові канікули. Тож можна припустити, що йдеться саме про Україну.
«У нас их почти никто не читает»
Журналістка Dnipro.media під час візиту до книжкової крамниці Свято-Успенського собору в Дніпрі уточнила, чи є тут видання останніх років. Продавчиня крамниці пояснила, що нові книжки зараз видають українською мовою, тому їх не завозять. Натомість тут продовжують продавати старі російськомовні видання.
«Сейчас книги выходят на украинском языке, но у нас их почти никто не читает, поэтому мы их не завозим», — пояснила вона.
Натомість тут продають старі російськомовні книжки й журнали. За словами продавчині, частину таких видань шукають у містах і селах, викуповують та привозять до церковних крамниць Дніпропетровської єпархії УПЦ. Серед них дитячий журнал «Богдан».
Продавчиня сказала, що під час пандемії COVID-19 у випуску журналу почалися перебої, а згодом друк фактично припинився. У каталозі передплати на 2020 рік «Богдан» ще пропонували як щомісячне видання, доступне для читачів. Найновіший номер, який знайшли журналісти Dnipro.media, — за 2021 рік, але старі випуски залишаються у продажу.
Чи законно продавати дитячі журнали, у яких згадують російську владу, державну символіку та відродження росії з православним царем? Dnipro.media звернулося по правову оцінку до адвоката Юрія Мельника.
За його словами, також можлива кримінальна відповідальність за статтею 436-2 Кримінального кодексу України, якщо тексти виправдовують російську агресію, окупацію або прославляють представників її збройних формувань.
Редакція Dnipro.media надіслала запити та звернення до Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, а також Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з проханням перевірити викладені факти. i У відділі поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП у Дніпропетровській області повідомили, що до їхнього слідчого відділення повідомлення щодо змісту та продажу журналу «Богдан» не надходили. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносили. Відповіді інших державних органів Dnipro.media опублікує після отримання.
Від «Комсомольської правди» до «Богдана»
Видавець «Богдана» — українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю «Комсомольська правда — Дніпро» (ТОВ «КП-ДНІПРО»). Керівник і основний співвласник компанії — Юрій Кулібаба. Іншим співвласником ТОВ «КП-ДНІПРО» досі є російське акціонерне товариство закритого типу «Комсомосльська правда» (АТЗТ «Комсомольська правда»).
Кулібаба ж, згідно з реєстрами, досі залишається керівником та основним співвласником дніпровського видавництва. До роботи в церковній пресі Кулібаба працював у «Комсомольській правді» — одній із найвідоміших радянських, а згодом російських щоденних газет, яка пройшла шлях від партійного рупора молоді до сучасного інструменту російської пропаганди.
У 1990-х Кулібаба був її власним кореспондентом на Дніпропетровщині. У 2000 році на базі колишньої дніпровської редакції цієї газети почали випускати православне «Начало».
Випуск «Начала» благословив митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, очільник Дніпропетровської єпархії УПЦ. Газету задумали для родин: дорослим — матеріали про віру та церковне життя, дітям — окремий розворот. У 2001 році на його базі з’явився вже окремий журнал «Богдан». Обидва видання очолив Кулібаба.
Кулібаба визначав роботу православної преси як місіонерство — поширення віри. У цьому інтерв’ю, опублікованому у вересні 2004 року, він говорив: «Сейчас Украина в кольце сектантов, мусульман, иудеев».
В інтерв’ю російській газеті «Крестовский мост» за травень 2017 року Кулібаба розповів про семінариста із заходу України, який допомагав «Началу». За словами редактора, друг студента загинув на барикадах у Києві. Сам Кулібаба тоді писав, що «майданы аморальны и преступны».
У цій же розмові Кулібаба дорікав священнослужителям за підтримку Майдану, заявляв про «политику геноцида» в Україні, а втрату читачів після окупації Криму та частини Донбасу описував словами «отвалились Крым, Донбасс». Водночас стверджував: «Православие и политика, по моему разумению, несовместимы».
За вказаною адресою редакції на вулиці Шевченка журналісти Dnipro.media її не знайшли. Зв’язатися телефоном із редактором журналу «Богдан» Юрієм Кулібабою також не вдалося — він не відповів на дзвінки.
Водночас діяльність Кулібаби продовжується. У 2024 році єпархія повідомила про нагородження його орденом преподобного Нестора Літописця І ступеня за багаторічну роботу у православній журналістиці й видавництві.
До цієї ж Дніпропетровської єпархії УПЦ належить Свято-Успенський собор, у лавці якого журналісти придбали «Богдан».
