Більшість українців вважають ідеальною сім’ю з двома або більше дітьми, однак реальна кількість народжень у країні продовжує скорочуватися. За перше півріччя 2026 року в Україні зареєстрували 73 292 народження — приблизно на 16% менше, ніж за відповідний період попереднього року. Демографи попереджають: навіть завершення війни навряд чи призведе до тривалого зростання народжуваності.

Про причини розриву між бажанням українців мати дітей і реальними демографічними показниками йдеться в матеріалі LIGA.net, підготовленому на основі державної статистики, соціологічних досліджень, коментарів експертів та історій українських родин.

Дев’ять із десяти українців вважають ідеальною сім’ю з кількома дітьми

Опитування "Rating Group", проведене в листопаді 2025 року, показало, що 53% респондентів вважають ідеальною сім’ю з двома дітьми. Ще 37% обирають модель із трьома або більше дітьми.

Водночас 6% опитаних назвали бажаною сім’ю з однією дитиною, а 1% — без дітей.

Крім того, 88% учасників дослідження вважають, що населення України зростає недостатньо швидко.

Проте ці відповіді характеризують уявлення людей про бажану модель сім’ї, а не обов’язково їхні особисті плани щодо народження дітей.

На практиці кількість народжень зменшується.

За даними Міністерства юстиції, у 2025 році в Україні зареєстрували 168 778 народжень. Для порівняння, у 2021 році їх було 273 772.

Отже, за чотири роки кількість зареєстрованих народжень скоротилася на 38,4%.

У першому півріччі 2026 року зареєстрували 73 292 народження. Це приблизно на 45% менше, ніж за аналогічний період 2021 року.

Війна змушує сім’ї відкладати народження дітей

Однією з головних причин демографічного спаду залишається невизначеність, спричинена повномасштабним російським вторгненням.

Мобілізація, розлука подружжя, втрата житла, вимушене переселення та нестабільні доходи ускладнюють довгострокове планування сімейного життя.

LIGA.net розповідає історію 26-річної жительки Дніпра, яка разом із чоловіком хотіла б виховувати трьох дітей. Однак після мобілізації чоловіка подружжя вирішило відкласти батьківство.

Жінка працює на двох роботах, проте родина не має власного житла та достатньої фінансової стабільності. Головна перешкода — невідомо, коли подружжя знову зможе жити разом.

Аналітикиня програми «Демографія і міграція» Інституту фронтиру Роксолана Авраменко пояснює, що війна посилила тенденції, які існували ще до повномасштабного вторгнення.

«Ми бачимо два паралельні процеси: трансформацію моделі материнства і відкладання народження дітей через війну», — зазначила експертка.

Українки дедалі пізніше народжують першу дитину

Відкладання батьківства розпочалося задовго до 2022 року.

За оцінкою Авраменко, у 2000-х роках середній вік жінок при народженні першої дитини становив приблизно 24 роки. Напередодні повномасштабного вторгнення він зріс до 28 років.

Це пов’язано зі змінами в освіті, професійному житті та сімейних пріоритетах.

Однак пізніше народження первістка може впливати на можливість мати другу або третю дитину. Особливо якщо сімейні плани додатково відкладаються через війну.

Ще один чинник — скорочення кількості жінок репродуктивного віку. В Україні до віку створення сімей поступово входять нечисленні покоління, народжені в 1990-х і 2000-х роках.

Ситуацію ускладнює міграція. Частина українських жінок виїхала за кордон, а деякі сім’ї роками живуть окремо.

Народження дітей за кордоном змінює плани українських родин

Показовою є історія Світлани Шевченко з Кривого Рогу, яку наводить LIGA.net.

Жінка разом із чоловіком виховувала двох доньок і планувала народити третю дитину в Україні. Однак через війну родина переїхала до Канади.

У червні 2023 року там народився син.

Спочатку Світлана розраховувала повернутися додому після декретної відпустки. Проте з часом стало зрозуміло, що повернення вимагатиме повторного облаштування життя: пошуку роботи, навчальних закладів для дітей та безпечного місця проживання.

Цей приклад показує, що міграція впливає не лише на кількість населення, а й на сімейні рішення.

Водночас українські родини за кордоном не обов’язково відмовляються від повернення. Їхні плани залежать від безпекової ситуації, зайнятості, житлових умов та перспектив дітей.

Чому після війни не варто очікувати тривалого бебі-буму

Демографи припускають, що після завершення бойових дій частина українців реалізує відкладені плани щодо народження дітей.

Це може спричинити тимчасове збільшення кількості народжень.

Проте, за словами Роксолани Авраменко, тривалого демографічного піднесення очікувати не варто.

Причина полягає не лише у війні. Навіть за сприятливих умов кількість потенційних батьків залишатиметься обмеженою через демографічні процеси попередніх десятиліть.

Крім того, наразі неможливо достовірно визначити, скільки українських родин лише відкладають народження дітей, а скільки остаточно переглянули свої плани.

Тому завершення війни саме по собі не гарантує повернення до довоєнних показників народжуваності.

Яка підтримка потрібна сім’ям із дітьми

На думку демографів, державна політика має враховувати не лише фінансові витрати на народження дитини, а й повсякденні потреби батьків.

Одноразові виплати можуть полегшити перші місяці після народження, проте не вирішують проблеми житла, зайнятості та доступності догляду за дітьми.

Для довгострокового покращення ситуації необхідні доступні дитячі садки, гнучкі умови праці, безпечне середовище та можливість поєднувати батьківство з професійним життям.

Не менш важливою є підтримка сімей, які переживають розлуку через військову службу, втратили житло або були змушені переїхати.

У цьому напрямі свою роль можуть відігравати й християнські громади — через сімейне консультування, підтримку молодих батьків, допомогу переселенцям, організацію дитячих програм і практичну турботу про родини військовослужбовців.

Таке служіння не замінює державної сімейної політики, але може допомагати сім’ям долати конкретні труднощі.

Дослідження показують, що бажання українців мати дітей залишається поширеним. Головним викликом є створення умов, за яких родини зможуть реалізувати свої плани. Безпека, можливість жити разом, стабільна робота та підтримка батьківства матимуть визначальне значення для демографічного майбутнього України.